Приказки та прислів’я про закон та суд

 Закон, як дишло, куди схочеш—туди й верни.

Закони добрі, та судді лихі.
Закон, як павутина: чміль проскочить, а муха заплутається.
Чміль — заможний; муха — бідна.
Дурням закон не писаний.
 Без стовпів тин не стоїть.
 Революція й закони міняє.
Народ свої закони пише.
 Обов'язки виборної людини виконувати волю громади.
Звичай — другий закон.
Закон — не огонь: водою не заллєш.
 Закону грошима не зламаєш.
 Не слід і законів писати, коли їх не сповняти.
 Закон міста держить. Міста — державу.
Де закони виповняють, там усі праві бувають.
Закон для громади, що віжки для коня.
 Яка країна, такий і закон.
Закон залежить від державного ладу.
Закони назад не пишуться.
 Що край, то звичай; що сторона, то новина.
 Що город, то й норов.
Що город, то народ; що монастир, то й устав.
Кожна місцевість має свої особливості.
 Що город, то норов; що двір, то й говір.
 У всякім подвір'ї своє повір'я.
У Сидора звичай, у Петра свій.